Методологічна підтримка


Лізинг - один з методів ведення підприємництва

Враховуючи  роки незалежності та самостійності нашої держави і досить актуальними є питання ринкових відносин, які можуть допомогти у раціональному та ефективному використанні всіх ресурсів та капіталів у грошовій формі.

Одним з методів вигідного вкладання капіталів є лізінговий бізнес. Лізинг як особлива сфера підприємницької діяльності, широко розповсюджена за кордоном, а в теперішній час отримує розвиток і на території України. Активне впровадження лізингу може відкрити потужний імпульс для технічного переоснащення виробництва, структурної перебудови української економіки, насичення ринку високоякісними товарами тощо.

Термін лізинг бере коріння від англійського слова "to lease" - орендувати, брати в оренду.

У 1952 р. американська компанія United States Leasing Corporation заснувала в Сан-Франциско перше у світі лізингове суспільство. Порівняно швидко лізинг перетворився в один з основних інструментів інвестиційної діяльності, хоча в США і не існує спеціальних законів по регулюванню лізингових відношень.

На європейському континенті фінансово-лізингові суспільства з'явилися наприкінці 50-х - початку 60-х рр. У деяких країнах Європи лізингові операції займають значну питому вагу і створена правова база по їх регулюванню: у Франції - закон 1966 р. "Про підприємства, що практикують кредит-оренду", у Бельгії - королівська постанова 1967 р. "Про підприємства, що практикують фінансову оренду", в Англії - закон 1965 р. про оренду-продаж. В Італії та Іспанії у 1988 р. були прийняті закони про кредит-оренду устаткування.Найбільш бурхливий розвиток лізинг одержав в Азіатському регіоні, у країнах, що характеризуються високою інвестиційною активністю - Японії, Індонезії, Тайвані. У підсумку від 20 до 25% загального об'єму інвестицій розвитих країн світу фінансується на умовах лізингу.

Основні терміни:

Лізингова  (орендна)  операція - господарська операція (крім  операцій  з  фрахтування  (чартеру) морських суден та інших транспортних  засобів)  фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що  передбачає  надання  основних  фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів    державних    підприємств   регулюються   відповідним законодавством. 

Лізингові (орендні)    операції    здійснюються   у   вигляді оперативного  лізингу  (оренди),  фінансового  лізингу   (оренди), зворотного   лізингу   (оренди),  оренди  землі  та  оренди  жилих приміщень.

 Оперативний  лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного   лізингу   (оренди)  передання  орендарю  майна,  що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8  цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда)  -  господарська  операція фізичної   або  юридичної  особи,  яка  передбачає  відповідно  до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає  під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону,  придбаного або виготовленого орендодавцем,  а також  усіх ризиків   та   винагород,  пов'язаних  з  правом  користування  та володіння об'єктом лізингу.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин,  що виникають із договору  фінансового лізингу. За  договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у  власність  річ  у  продавця (постачальника)   відповідно  до  встановлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов   і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

 Зворотний лізинг  (оренда)  -  господарська  операція фізичної чи юридичної особи,  що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з  одночасним  зворотним  отриманням  таких основних  фондів  такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

В залежності від учасників (суб'єктів) лізингової угоди відокремлюють:

Прямий лізинг - традиційна форма проведення лізингової операції, в якій беруть участь два суб'єкти: виробник або продавець устаткування або орендодавець (лізингова компанія) та орендар. Лізингова компанія, отримавши замовлення від клієнта (орендаря), купує у виробника / продавця техніку і надає її на умовах договору лізингу замовнику.

Непрямий лізинг - на відміну від "прямої" форми організації операції, до неї залучають ще посередника (наприклад банк, який фінансує угоду). Банк або кредитує безпосередньо лізингову компанію, або ж, що є більш складною схемою, сам купує устаткування (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в оренду і отримує орендні платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції. При цьому можливе укладання договору про сумісну діяльність між банком і лізинговою компанією.

Розрізняють також лізинг нового майна (з перших рук) та лізинг бувшого у використанні майна (з других рук), тобто підприємець продає майно, власником якого він вже є та користується.

По об'єктах домовленості розрізняють лізинг рухомого (дорожній, повітряний або морський транспорт, вагони, контейнери тощо) та нерухомого майна (торгові та конторські приміщення, виробничі площі, склади та інше)

Переваги лізингу:

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг перед звичайним кредитом, а саме:

  • лізинг передбачає 100% кредитування та не потребує негайного початку платежів. Орендні платежі розпочинаються після постачання майна або ще пізніше;
  • малим та середнім підприємствам простіш укласти угоду по лізингу ніж по кредиту через те, що лізингові компанії не потребують від орендаря ніяких додаткових гарантійних обов'язків (на відміну від кредитної установи), а при порушенні угоди орендарем - майно просто забирається лізинговою компанією.
  • лізингова угода більш гнучка, оскільки надає можливість обирати зручну для орендаря схему фінансування. Кредит завжди встановлює обмежені строки та розміри платежів. Лізингові відрахування можуть бути щомісячні, щоквартальні та інші по домовленості сторін угоди.
  • ризик за старіння обладнання повністю покладається на орендодавача;
  • досить простий облік майна, що орендується.
Отримати більш детальну інформацію по лізингу можливо на сайтах: http://www.leasing.org.ua/

 


Франчайзінг – ефективний метод введення бізнесу

В період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникає комплекс пов'язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, у той час як у розвинутих країнах він сторіччями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Франчайзінг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств і індивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й усталити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

В даний час розвиток Українського підприємництва, у першу чергу малого, ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних бізнес-проектів жадає від підприємця широких знань в області керування, маркетингу, реклами й вміння враховувати особливості проекту. Відпрацьовування ефективної схеми і методів діловодства в кожнім конкретному випадку вимагають великих витрат часу і коштів.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної задачі.

У сучасному вигляді франчайзинг виник саме у США - країні з найбільш розвинутою економікою, в якій ринкові відносини існували і розвивалися у чистому вигляді, з мінімальними обмеженнями і мінімальним втручанням у них держави. Основою створення франчайзингу стали процеси ускладнення й удосконалення форм і методів збуту внаслідок загострення конкуренції, насамперед - у сфері збуту товарів і послуг. Спочатку найбільше поширення франчайзинг, як особливий метод збуту товарів, отримав у трьох галузях промисловості США: автомобілебудуванні, виробництві прохолодних напоїв і аптечному бізнесі. Пізніше - у ресторанах їжі швидкого приготування.

Суть та різновиди франчайзингу

Ще раз, франчайзинг (от франц. Franchise – льгота) - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії.

Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків.

Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому договорі і є предметом переговорів.

Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.

Франшиза- це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Франчайзер - це людина, що змогла створити працюючий бізнес. Це бізнес, що приносить йому гарний прибуток. Така модель бізнесу повинна легко піддаватися успішному відтворенню. Це означає, що можливо відкрити ще більше аналогічних підприємств, робота яких будувалася б по такій ж моделі, як і бізнес франчайзера. Бізнес франчайзера завжди має перевірений ринок споживачів і репутацію.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес. Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють наступні основні види франчайзингу:

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизопоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизной мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача.

Франчайзинговий договір, франшизна угода, або франшиза визначає правові і ділові відносини між суб'єктами франчайзингу, за якими франчайзер, що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє франчайзі використовувати цю систему відповідно до вимог франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємовідносини є довгостроковими, тому що франчайзі працює відповідно до вироблених стандартів і практики, якими керує франчайзер, при його постійному сприянні та підтримці.

Франчайзінгові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних витратах. Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях франчайзера.

Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу. Наприклад: бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги по працевлаштуванню, ресторани, готелі, пральні і послуги по збиранню, приватні поштові скриньки, фотостудії, риэлторскі компанії, туризм та розваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства .

Тобто, франчайзинг означає , що у вас є власний бізнес, але ви не залишаєтеся один на один із усіма проблемами і ризиками. Коли франчайзі дає свою згоду вкладати гроші у франчайзінгове підприємство, він все рівно залишається незалежним власником бізнесу. Ця незалежність означає, що його ніколи не звільнять з цієї роботи. Франчайзі одержує професійну підтримку від франчайзера. Така підтримка допомагає йому уникнути тих помилок, що роблять інші підприємці. Франчайзер остерігає франчайзі від прийняття неправильних рішень, що могли б зашкодити чи взагалі зруйнувати його підприємство, а отже франчайзинг - це швидкий і ефективний початок бізнесу.

Для запровадження та розвитку даного бізнесу в нашу область надаємо перелік франшиз асоціації франчайзингу (додаток).

Більш детальна інформація: на сайті http://www.franchising.org.ua

Сільський туризм в Україні

Поняття сільський, або, як його ще називають, сільський зелений туризм означає відпочинок у сільській садибі. Перевага такого виду відпочинку очевидна: по-перше, сільський ландшафт є екзотикою для міського жителя. Чисте повітря, природа - все це значною мірою сприяє якомога кращому відпочинку й можливості поправити своє здоров'я для урбанізованого жителя. По-друге, близьке знайомство з культурними традиціями регіону надає нам неповторний шанс глибше дізнатися про народні традиції й обряди. Село дає можливість і для активного відпочинку. Це - їзда на коні й велосипеді, збір ягід, катання на лижах і т.д. До всіх позитивних моментів додається ще й те, що відпочинок на селі недорогий. З фінансової точки зору, такий вид відпочинку взаємовигідний для обох сторін: для сільського жителя даний вид послуг є можливістю заробити на приїжджих відпочиваючих, а для приїжджих туристів це обходиться набагато дешевше звичних курортів і здравниць. Крім надання житла, хазяї садиби також пропонують гостям національні страви, видають на прокат інвентар і спорядження, а також можуть запропонувати послуги місцевих гідів - перекладачів і т.

Існує три різновидності нинішнього сільського зеленого туризму в Україні

По-перше, агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

По-друге, відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.

По-третє, це екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Сьогодні в області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.

Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними.

Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері але й в сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочиваючих, члени селянських родин мимоволі змушені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їх кругозір, дає змогу зав'язати нові знайомства, завести друзів в інших населених пунктах.